З серцем палаючим Данко
Справжній палкий гуманіст
Щастя творив до останку.
Григорій Орел
Василь Олександрович Сухомлинський дуже любив дітей, тому і став педагогом. Це справді людина з полум’яним серцем, видатний педагог сучасності. 35 років свого життя він віддав школі. Сухомлинський – заслужений вчитель України, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка. З його ім’ям пов’язані збагачення і піднесення педагогічної науки ХХ століття. Велика, самобутня спадщина вченого з плином часу привертає все більше уваги.
А народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині.
Спочатку Василь Сухомлинський вчився
в Кременчуцькому медичному технікумі, але
незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його
і його прийняли у педагогічний інститут. З 1935 року почався педагогічний
шлях В. О. Сухомлинського.
У 17
років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся
до Полтавського
педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши
інститут, Сухомлинський повернувся в рідні місця і працював викладачем
української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.
У 1941 році під
час Другої світової війни добровольцем пішов
на фронт. У січні 1942 року
молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в
його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не визнала його
навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його
призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до
березня 1944 року. 9 лютого 1943 року
подав заяву про вступ до ВКП(б)[1].
Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став
завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році
Сухомлинський просився назад до школи.
У 1948 році Васи́ль
Олекса́ндрович став директором Павлиської середньої школи і беззмінно працював
протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна
школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та
літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у
справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.
До найголовніших, найґрунтовніших творів
В. Сухомлинського, опублікованих з 1960 р., належать: «Як ми виховали мужнє
покоління», «Духовний світ школяра», «Праця і моральне виховання», «Моральний
ідеал молодого покоління», «Сто порад учителеві», «Листи до сина», «Батьківська
педагогіка», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» і особливо—
«Павлиська середня школа» та «Серце віддаю дітям» (1969).
Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і
підтверджене трудами та щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що
було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей»
